Яна Дзятко, учениця 11-А класу.
Дівчинка, яка хоче, щоб її почули… Вірш, написаний нею, кожен сприймає по-різному…Але якщо у неї виникло бажання його опублікувати- ми йдемо назустріч…
В нас історія схожа тобі лиш 14,а мені 16,
Ми хотіли зробити крок вперед.
Не розуміли, що робити далі,жити не хотілося взагалі
І ми обидві зрозуміли, що виходу немає.
Але десь там далеко хтось сказав:
Не роби того , і дав цигарку закурити
А мені просто зателефонували і сказали ,
Що люблять мене до краю світу.
Життя після того дня здавалося ще кращим,
Ніж колись для мене, а тобі також.
І коли я зустріла тебе і зрозуміла, що ми брати по життю,
Які знайшлись і їм комфортно,
Із того моменту ти для мене Брат.
Ми з тобою -як ті двоє на перилі
Ти і я , то є кров рідная , брат ти мій брат
Я тебе так люблю , як ніколи.
І коли всі скажуть , що ти є поганий
Я скажу то мій брат то і я така
І пошлю їх далеко , бо ти мій брат.
Люблю тебе Брате,ми все пройдемо разом,
Нам ще жити і жити.
Текст подано зі збереженням авторської стилістики, без виправлень